Формування
предметного словника у дітей із
загальним недорозвитком мовлення
Порушення
формування лексики у дітей з ЗНМ виявляються
в обмеженості словникового запасу, різкій розбіжності об'єму активного і
пасивного словника, неточному вживанні слів, численних вербальних парафазіях, труднощах
актуалізації словника (В.К. Воробйова, Н.С. Жукова, Е.М. Мастюкова, Т.Б.
Філічева і ін.).
Однією з виражених особливостей мови дітей з ЗНМ є більша,
ніж в нормі, розбіжність в об'ємі пасивного і активного словника. Також
дошкільники розуміють значення багатьох слів, проте їх вживання в експресивній
мові, актуалізація словника викликають великі труднощі.
Бідність
словника виявляється в тому, що навіть 6-річна дитина з ЗНМ не знає
багатьох слів: назв ягід, риб, квітів, тварин, професій, інструментів, частин
тіла і предметів. Часто їм важко в актуалізації таких слів, як «вівця»,
«бабка», «блискавка» і т.д. Значно складніше засвоюються слова узагальненого,
переносного значення: «гроза», «грім».
Характерною особливістю словника дітей з ЗНМ можна назвати неточність вживання слів.
Іноді вони
використовуються в зайве широкому значенні, в інших випадках - в дуже вузькому.
У цих дітей
найбільш поширені заміни слів, що відносяться до одного семантичного поля.
Серед іменників переважають заміни слів шляхом об'єднання їх в одне родове
поняття: «лось - олень», «весна - осінь», «цукорниця - чайник» і т.п.
Змішування слів у дітей з ЗНМ йде на основі схожості:
- за ознакою
функціонального призначення («миска - тарілка», «мітла - щітка»);
- за зовнішньою схожістю («майка - сорочка»,
«сарафан - фартух»);
- за об'єднанням спільністю ситуації («каток -
лід»);
- частини і
ціле («паровоз - потяг», «лікоть - рука»);
-
узагальнюючих понять і слів конкретного значення («взуття - черевики», «посуд -
тарілки»);
-
словосполучень і пов'язаних з ними понять («плита - газ горить», «ліжко - щоб
спати»);
- іменників і
слів, що позначають дії, або навпаки («відкривати - двері», «ліки - хворіти»).
У дітей з ЗНМ
процес пошуку потрібного слова йде дуже
повільно, недостатньо автоматизовано. Порушення актуалізації словника
виявляються також в спотворенні звукової, складової структури слова. Великі
труднощі викликає класифікація предметів: діти не знають узагальнень, не
виділяють четвертий зайвий предмет, позначений семантично далеким словом.
Навіть при правильному виконанні завдання діти з ЗНМ часто пояснюють свій вибір
на основі ситуативних ознак: «"вовк, собака, лисиця" - зайве слово
"собака", оскільки в лісі не ходять собаки».
Труднощі
виникають і при підборі синонімів і антонімів. Замість антонімів
використовуються слова, семантично близькі («день - вечір»), слова-стимули з
частинкою «не» («шум - не шум» - немає шуму»).
Як синоніми
підбираються слова семантично близькі («вулиця — дорога»), схожі за звучанням
(«парк — парта»), форми початкового слова або споріднені слова («боєць — бій»).
Замість назв
дитинчат тварин («ягня», «теля», «порося») — мовиться «свинка», «корів».
Допускаються помилки при вживанні і утворенні іменників із зменшувально-пестливими
суфіксами («яблоченька», «зошиток »).
У дітей з ЗНМ спостерігаються труднощі при
називанні професії людей.
Корекційна робота з уточнення і збагачення словника дітей
При організації
логопедичної роботи необхідно враховувати сучасні лінгвістичні уявлення про
слово, його структуру, онтогенетичні закономірності розвитку лексичного
компоненту мови. Формування словника йде за наступними напрямками:
— розширення
об'єму словника і уявлень про навколишню дійсність;
— уточнення
значення слів;
— формування
семантичної структури слова;
— організація
семантичних полів, лексичної системи рідної мови;
—активізація
словника, вдосконалення процесу пошуку слова, його переводу з пасивного
словника в активний.
При створенні
системи роботи над словами були використані деякі прийоми, описані Л.С.
Виготським, С.Н. Короповою і ін. Вона складена з урахуванням тісного зв'язку
процесів розвитку лексики і словотворення, включає завдання на уточнення
структури значення слова, оволодіння морфемами, системою граматичних знань,
закріплення зв'язку між словами, розвиток діалогічної і монологічної мови.
На заняттях з
розвитку лексико-граматичних засобів мови і зв'язної мови проводиться велика
робота по активізації і вдосконаленню словника, розуміння мови, формуванню уміння
виділяти частини предмета. На основі уточнення пасивного мовного запасу
організовується усна мовна практика.
В процесі
засвоєння наочного словника на основі наочно-графічних схем діти продовжують
знайомитися з різними способами словотворення. (Наприклад, суфіксальний — для
іменників.) У них розвиваються навики утворення нового слова з двох частин
(«гриб + ник»).
Привертаючи увагу
до спільності кореневої частини серед ланцюжка споріднених слів («сад —
садівник»), можна сформувати уявлення про систему словотворчих зв'язків («сад —
садок — садівник»). Одночасно діти вчаться розуміти узагальнене значення слова.
Необхідною умовою
уточнення і розширення наочного словника є практичне засвоєння поширених
випадків багатозначності слів. Кожне заняття має свою тему, яка містить
відповідні відомості і передбачає поступове уточнення словника і його
систематизацію на основі спостережень і логічних прийомів порівняння, аналізу,
синтезу, узагальнення.
Формування лексики у дитини тісно пов'язане з процесами словотворення,
оскільки вона швидко збагачується за рахунок похідних слів. Послідовність появи
словотворчих форм в дитячій мові визначається їх семантикою, функцією в
структурі мови (спочатку виникають семантично прості, що зорово сприймаються, добре диференціюються зменшувально-пестливі
форми іменників). Значно пізніше в мові з'являються назви професій людей і інші
складніші за семантикою слова.
|