Причини мовленнєвих порушень у дітей
Мовленнєві порушення
можуть мати як центральний, так і периферичний характер. Центральний, якщо
хвороботворний вплив зачепив той чи інший відділ центральної нервової системи і
спричинив порушення мовлення.
Периферичне
порушення мовлення у тих випадках, коли виявляються аномалії в будові
периферичного мовного апарату.
До факторів, що зумовлюють мовленнєві порушення, відносять такі:
- різна
внутрішньоутробна патологія, що приводить до порушення розвитку плода. Найбільш
грубі дефекти мовлення виникають при порушенні розвитку плода в період від 4
тижнів до 4 місяців. Виникненню мовної патології сприяють токсикоз при
вагітності, вірусні й ендокринні захворювання, травми, несумісність крові по
резус-факторі й ін.
- родова травма
й асфіксія (недостатність кисневого постачання мозку внаслідок порушення
подиху) під час пологів, які приводять до внутрічерепних крововиливів.
- різні
захворювання в перші роки життя дитини. Особливо пагубними для розвитку
мовлення є часті інфекційно-вірусні захворювання, менінго-енцефаліти й ранні
шлунково-кишкові розлади.
- травми черепа,
що супроводжуються струсом мозку.
- спадкоємні
фактори. У цих випадках порушення мовлення можуть становити лише частину
загального порушення нервової системи й сполучатися з інтелектуальною й руховою
недостатністю.
- несприятливі
соціально-побутові умови, що приводять до педагогічної занедбаності,
вегетативної дисфункції, порушення емоційно-вольової сфери й дефіциту в
розвитку мовлення.
При аналізі
причин виникнення порушень варто враховувати співвідношення мовного дефекту й
збережених аналізаторів і функцій, які можуть бути джерелом компенсації при
корекційному навчанні.
Раннє виявлення
дітей з відхиленнями в розвитку в першу чергу проводиться в сім'ях з
«підвищеним ризиком»:
- сім'ї, де вже
є дитина з тим або іншим дефектом;
- сім'ї з
розумовою відсталістю, захворювання шизофренією, порушенням слуху в одного з
батьків або в обох;
- сім'ї, де матері
перенесли під час вагітності гостре інфекційне захворювання, важкий токсикоз;
- сім'ї, в яких
діти перенесли внутрішньоутробну гіпоксію (кисневе голодування), природову
асфіксію, травму або ж нейроінфекцію, черепно-мозкові травми в перші місяці
життя.
Наука про порушення розвитку мовлення, їхнє подолання й попередження за
допомогою спеціального корекційного навчання й виховання – називається
логопедією.
В основі методів
логопедичної науки лежать принципи: розвитку, системного підходу, розгляду
мовних порушень у взаємозв'язку мовлення з іншими сторонами психічного
розвитку.
Предметом
логопедії як наукової дисципліни є вивчення закономірностей навчання й
виховання осіб з порушеннями мовлення й пов'язаними з ними відхиленнями в
психічному розвитку. Логопедія підрозділяється на дошкільну, шкільну й
логопедію дорослих.
Важливим
і відповідальним етапом для дитини є початок навчання у школі. Для того, щоб
учні виросли правильно і різносторонньо сформованими, їхні навчальні і
пізнавальні здібності повинні бути добре розвинуті. А, як уже було сказано,
одним із найважливіших елементів розвитку є мова. Якщо мова дитини чиста,
правильна, дитина вільно спілкується з оточуючими. Розлади мовлення можуть
привести до проблем у навчанні і спілкуванні, дитина не зможе успішно
навчатися.
Тому,
батькам не потрібно перевантажувати дітей у букварному періоді. Вони повинні
бути терплячими, не нервувати і не підганяти дітей, постійно стежити за
правильністю мовлення дітей, своєчасно виправляти граматичні помилки, але не
втручатись у дитячі розповіді. Потрібно спочатку вислухати дитину, а потім
виправляти помилку.
Надзвичайно
важливо своєчасно допомогти дитині у виправленні мовленнєвої вади. Помічником у
вирішенні цієї проблеми для батьків дітей стане логопед.
|