Як визначити правильно логопедичний діагноз?
Консультація для початківців.
Консультація для початківців.
Логопед
– корекційний педагог, що займається виявленням, запобіганням та
усуненням мовленнєвих порушень у дітей, підлітків і дорослих. Прямим
професійним обов’язком є виявлення осіб з порушеннями мовлення та
комплектування логопедичних груп в ДНЗ, логопедичних пунктах ЗНЗ,
спеціальних школах-інтернатах, поліклініках та стаціонарах,
реабілітаційних центрах та проведення логопедичної роботи. Основою для комплектування є логопедичний діагноз, визначений логопедом після обстеження 5 компонентів мовлення (словникового запасу, граматичної будови мовлення, зв’язного мовлення, фонематичних процесіві та звуковимови) з детальним описом кожного компонента дитини з врахуванням:
1) стану пізнавального розвитку, 2) психолого-педагогічної класифікації, 3) уточнення, диференціація механізму та структури порушення за клініко-педагогічною класифікацією.
Нагадую, що у вітчизняній логопедії використовуються дві класифікації мовленнєвих порушень, перша – психолого-педагогічна або педагогічна (за Р. Левіною), друга – клініко-педагогічна.
Психолого-педагогічна класифікація виникла в результаті критичного аналізу клінічної класифікації з точки зору її застосування в педагогічному процесі. Порушення мовлення в даній класифікації поділяються на дві групи. Перша група – порушення засобів спілкування (мовлення): фонетичний, фонетико-фонематичний та загальний недорозвиток мовлення. Фонетичний недорозвиток (ФП) – поєднує порушення звуковимови, складової структури слова, просодичних компонентів, інтонації.
Фонетико-фонематичний недорозвиток (ФФНМ) – поєднує порушення звуковимови, складової структури слова, просодичних компонентів, фонематичних процесів. Це порушення процесів формування вимовляльної системи рідної мови у дітей із різними мовленнєвими розладами внаслідок дефектів сприймання і вимовляння фонем.
Загальне недорозвинення мовлення (ЗНМ) – різні складні мовленнєві розлади, при яких порушене формування всіх компонентів мовленнєвої системи (словниковий запас, граматична будова мовлення, зв’язне мовлення, фонематичні процеси та вимова звуків), які належать до (фонетико-фонематичної), звукової та лексико-граматичної сторони при нормальному слухові та відносно збереженому інтелекті.
Залежно від ступеня сформованості мовленнєвих засобів ЗНМ має 3 рівні, визначені Р. Левіною, та 4-й – Т. Філічевою. В якості загальних ознак відмічаються пізній початок розвитку мовлення, бідний словниковий запас, аграматизми, дефекти вимови, дефекти фонемоутворень. Недорозвиток може бути виражений у різному ступені: від відсутності мовлення або лепетного його стану до розгорнутого, але з елементами фонетичного і лексико-граматичного недорозвитку.
Друга група – порушення у застосуванні засобів мовлення, куди слід віднести заїкання, яке розглядають як порушення комунікативної функції мовлення при правильно сформованих засобах мовлення. Трапляється і комбінований дефект, при якому заїкання поєднується з порушенням засобів мовлення – ЗНМ. Порушення писемного мовлення за цією класифікацією розглядаються як вторинні наслідки порушень усного мовлення.
Клініко-педагогічна класифікація спирається на традиційну для логопедії взаємодію з медициною. Проте, на відміну від клінічної, виділені в ній види мовленнєвих порушень не пов’язані тільки із захворюваннями. В даній класифікації провідна роль відводиться психолого-лінгвістичним критеріям. На їх основі картина мовленнєвого порушення описується в термінах та поняттях, що спрямовують увагу логопеда на те явище, яке повинно стати об’єктом логопедичної допомоги. Клінічним критеріям відводиться роль уточнюючих. Вони орієнтовані на пояснення анатомо-фізіологічного компонента порушення і причину його виникнення. В залежності від того, який вид мовлення порушений, виділяють дві великі групи: порушення усного та писемного мовлення.
Порушення усного мовлення поділяються на два типи: фонаційного (зовнішнього) оформлення висловлювання, які називають порушеннями вимовної сторони мовлення; структурно-семантичного (внутрішнього) оформлення висловлювання, яке в логопедії називають системним або поліморфним порушенням мовлення.
Логопедичні висновки у дітей з порушеннями мовлення (первинний дефект) на основі 2 класифікацій повинні бути такими:
Для дошкільників:
1. ЗНМ -1 рівня, моторна алалія (можливо сенсомоторна, можливо анартрія), еферентної форми.
2. ЗНМ-2 рівня, (можливо необтяжений варіант) післяопераційна відкрита ринолалія, ринофонія.
3. ЗНМ -3 рівня (можливо обтяжений гіпертензійно-гідроцефальний синдром, церебрастенічний синдром, синдроми рухових розладів (за О.Мастюковою – позначаю для Вас - вибирається наявний синдром, а призвіще не писати), псевдобульбарна (інші форми) дизартрія.
4. ЗНМ - 4 рівня, з елементами фонетичного і лексико-граматичного недорозвитку, ускладнене неврозоподібним заїканням тоноклонічної форми, помірного ступеня.
5. ФФНМ, стерта форма псевдобульбарної дизартрії (інші форми).
6. ФФНМ, функціональна (чи органічна) складна дислалія акустико-артикуляційної форми (чи артикуляційно-фонетична, чи артикуляційно-фонематична) ускладнена синдромом рухових розладів (можливо гіпертензійно-гідроцефальним синдромом, церебрастенічним).
7. ФФНМ, вихід з закритої ринолалії, ринофонія.
8. Порушення темпу, ритму плавності мовлення. Неврозоподібне (невротичне, змішане) заїканням тонічної (клонічної, змішаної) форми, важкого (легкого, помірного) ступеня.
Для школярів (для учнів 1 класу): 1. ФП, порушення вимови окремих звуків (ламбдацизм, ротацизм… та ін.). 2. ФФНМ, функціональна (чи органічна) складна, поліморфна дислалія акустико-артикуляційної форми (чи артикуляційно-фонетична, чи артикуляційно-фонематична) ускладнена синдромом рухових розладів (можливо гіпертензійно-гідроцефальним синдромом, церебрастенічним). 3. ЗНМ - 4 рівня, з елементами лексико-граматичного недорозвитку.
(для учнів з 2 класу): 3. ФФНМ, функціональна (чи органічна) складна, поліморфна дислалія акустико-артикуляційної форми (чи артикуляційно-фонетична, чи артикуляційно-фонематична) ускладнена синдромом рухових розладів (можливо гіпертензійно-гідроцефальним синдромом, церебрастенічним), порушення писемного мовлення (форма…артикуляторно-акустична дисграфія,…); 4. ЗНМ - 4 рівня, з елементами лексико-граматичного недорозвитку, Семантична дислексія, аграматична дисграфія. 5. Заїкання….. 6. Дизорфографія …(після 4 класу).
В спеціальній педагогіці й психології виділяються групи дітей (їх вісім) з ними працює логопед, але порушення мовлення розглядає у 7 груп як вторинні дефекти:
1. Діти з вираженим і стійким порушенням слухової функції (глухі, слабочуючі або пізньооглухлі).
2. Діти зі стійким порушенням зору (сліпі, слабозорі).
3. Діти зі стійким порушенням інтелектуального розвитку (дебільність, імбецильність, ідіотія).
4. Діти з тяжкими мовленнєвими порушеннями (первинний дефект).
5. Діти з комплексними порушеннями.
6. Діти з порушенням опорно-рухового апарату.
7. Діти із затримкою психічного розвитку.
8. Діти з психопатичними формами поведінки та з порушеннями аутичного спектру.
Інші групи дітей в залежності від стану слуху та інтелекту:
1. Системне недорозвинення мовлення у дітей з вираженим і стійким порушенням слухової функції (глухі, слабочуючі або пізньооглухлі).
2. ФФНМ…, ЗНМ…, заїкання… у дітей зі стійким порушенням зору (сліпі, слабозорі).
3. Діти зі стійким порушенням інтелектуального розвитку (дебільність, імбецильність, ідіотія). Дивись вище.
4. Діти з тяжкими мовленнєвими порушеннями (первинний дефект). Дивись вище.
5. Системне недорозвинення мовлення у дітей з комплексними порушеннями.
6. ФФНМ (стерта форма псевдобульбарної дизартрії …та інші форми), ЗНМ (псевдобульбарної дизартрії …та інші форми) у дітей з порушенням опорно-рухового апарату (ДЦП).
7. ФП (вид, форма), ФФНМ (вид, форма), ЗНМ (рівень, вид, форма), (ЛГНМ) лексикограматичне недорозвинення мовлення, заїкання (вид, форма, ступінь), порушення писемного мовлення (форма) у дітей із затримкою психічного розвитку.
8. ФП (вид, форма), ФФНМ (вид, форма), ЗНМ (рівень, вид, форма), заїкання (вид, форма, ступінь), порушення писемного мовлення (форма) ускладнена синдромом рухових розладів (можливо гіпертензійно-гідроцефальним синдромом, церебрастенічним та іншими), мутизм, дитяча афазія, порушення мовлення аутичного спектру (для аутистів, РДА – виставляє психіатр) у дітей з порушеннями поведінки та спілкування.
Рекомендую для користування:
1. Логопедія. Підручник: [друге видання, перероблене та доповнене]. За ред. М. К. Шеремет. – К. : Видавничий Дім «Слово», 2010. – 672 с.
2. Обухівська А. Г. Діяльність психолого-медико-педагогічних консультацій в системі освіти України / А. Г. Обухівська// Корекційна педагогіка. – 2007. – № 2. – С. 21-26.
3. Психолого-педагогическая диагностика: [учебн. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений] / И. Ю. Левченко, С. Д. Забрамная, Т. А. Добровольская и др.; [под ред. И. Ю. Левченко, С. Д. Забрамной]. – М. : Издательский центр «Академия», 2003. – 320 с.
4. Сергеєва І. В. Логопедична допомога в системі освіти України / І. В. Сергеєва // Хрестоматія з логопедії : навчальний посібник / Уклад.: М. К. Шеремет, І. В. Мартиненко. – К. : КНТ, 2006. – С. 33-37.
5. Вступ до спеціальності: Логопедія. — Навчальний посібник /
І. М. Омельченко, В. В. Тарасун, Л. О. Федорович. — Кременчук: Християнська Зоря, 2011. — 415 с.