ОБСТЕЖЕННЯ СТАНУ ЗВУКОВИМОВИ У ДІТЕЙ
методичні рекомендації
Цвєткова Наталя Олександрівна,
вчитель – логопед Центру соціальної
реабілітації дітей – інвалідів м.Славутич
Дуже важливо своєчасно і в повному обсязі обстежити мовлення дитини, що має відхилення у вимові. Під своєчасним виявленням мовленнєвої патології ми маємо на увазі логопедичне обстеження, котре проводиться не пізніше чим у 4 роки. При логопедичному обстеженні дітей з дислалією потрібно перш за все детально вивчити будову й рухливість органів артикуляційного апарата. Потім ретельно обстежити стан звуковимови. Крім того, важливо з’ясувати стан фонематичного сприйняття. Зупинимося на кожному з видів логопедичного обстеження окремо.
Обстеження артикуляційного апарата починається з перевірки будови всіх його органів: губ, язика, зубів, щелеп, піднебіння. При цьому логопед з’ясовує, чи нема дефектів у їхній будові, чи відповідає вона нормі.
В процесі обстеження можна виявити наступні аномалії в будові рухомих і нерухомих частин артикуляційного апарата:
губи – товсті, м’ясисті, короткі, малорухливі;
зуби – рідкі, криві, дрібні, поза щелепною дугою, великі, без проміжків між ними, з великими проміжками, відсутні різці верхні, нижні;
прикус – відкритий передній, відкритий боковий, глибокий, мілкий;
щелепи – верхня висунута вперед, нижня висунута вперед;
піднебіння – вузьке, високе (так зване «готичне») або, навпаки, пласке, низьке;
язик – масивний, маленький або, навпаки, дуже великий; вкорочена вуздечка.
Далі перевіряється рухливість органів артикуляційного апарата. Дитині пропонують виконати різноманітні завдання з наслідування (услід за логопедом) або мовленнєвої інструкції, наприклад: облизати язиком губи, постаратися дотягнутися язиком до носа, підборіддя, лівого, а затим правого вуха; поляскати язиком; зробити язик широким, розпластаним, а потім вузьким, підняти кінчик висунутого язика вгору й довго утримувати його в цьому положенні; переміщати кінчик язика то в лівий куток губ, то в правий, змінюючи ритм рухів; висунути язик якомога далі, а потім втягнути його глибоко в рота; витягнути губи вперед трубочкою, а потім розтягнути їх в широку посмішку; робити поперемінно ці вправи, змінюючи ритм рухів; висунути вперед нижню щелепу, затим відтягнути її назад, розкрити широко рота, а потім стулити щелепи і т.д.
При цьому логопед оцінює свободу і швидкість рухів органів артикуляційного апарата, їх плавність, а також наскільки легко здійснюється перехід від одного руху до іншого.
Обстеження звуковимови. У результаті цього обстеження повинно бути з’ясоване вміння дитини вимовляти той чи інший звук ізольовано й використовувати його в самостійному мовленні. При цьому слід виявляти недоліки звуковимови: заміну, змішення, спотворення або відсутність окремих звуків – при ізольованому вимовлянні, у словах, у фразах. Крім того, важливо з’ясувати, як дитина вимовляє слова різної складової структури (наприклад,піраміда, міліціонер, сковорідка), чи має місце переставляння або випадіння звуків і складів.
Для обстеження вимови звуків у словах необхідний набір спеціальних предметних картинок. Назви предметів, зображених на картинках, повинні являти собою слова різноманітного складового і звукового складу, багатоскладні, зі збігом приголосних, з досліджуваними звуками, що займають різноманітне місцезнаходження. Найпростішим способом виявлення у дитини вміння вимовляти ті чи інші звуки мови є такий. Малюку надаються для називання картинки, де зображені предмети, в назвах котрих досліджуваний звук стоїть у різних позиціях: на початку, в кінці, середині слова і в сполученні з приголосним.
Якщо у дитини не виходить звук у слові, йому пропонують вимовити те ж слово відображено (услід за логопедом), а також склади з цим звуком – прямі та зворотні.
Як правило, подібного обстеження достатньо, щоб виявити відхилення у звуковимові дитини. Однак можна зустрітися і з таким випадком, коли в якомусь одному слові (називаючи надану картинку) дитина вимовляє звук правильно, а в самостійному мовленні спотворює його або заміняє іншим. Тому важливо також перевірити, наскільки правильно вона вимовляє ці звуки у фразовому мовленні. Для цього дитині потрібно запропонувати вимовити поспіль декілька фраз, у яких би якомога частіше повторювався досліджуваний звук. Добре для цього використовувати прислів’я, поговірки, чистомовки, потішки.
При обстеженні стану звуковимови особливу увагу слід звертати ще й на те, чи не змішує дитина фонеми та чи не заміняє їх у мовленні (окремих словах і фразах). Можна зустрітися з таким випадком, коли малюк правильно вимовляє ізольовані звуки С і Ш, однак у мовленні їх не диференціює, заміняє один звук іншим («У кіски пухнастий хвіст»). Правда, частіше за все таке недиференційоване вимовляння пар або груп звуків сполучається зі спотвореною вимовою фонем. Таким чином, необхідне обстеження диференціації звуків у фразовому мовленні.
Для обстеження підбирають спеціальні картинки – предметні і сюжетні. При підборі картинок слід передбачити вимовляння дитиною слів і фраз, що містять подібні за артикуляцією або за звучанням фонеми. Деякі фрази логопед може вимовляти сам, пропонуючи дитині повторювати їх відображено.
Обстеження складової структури слова. Інколи, окрім порушень у вимові фонем, у дітей спостерігаються особливі труднощі у вимові багато складних слів і слів зі збігом приголосних. Наприклад, дитина говорить «міцаней» або «міліцілінел» замість міліціонер тощо. Порушення складової структури слова частіш за все проявляються в переставлянні, пропущенні, добавлянні звуків і складів. Тому необхідно перевіряти, як дитина вимовляє слова різноманітної складової структури – зі збігом приголосних на початку, в середині і кінці слова, багатоскладні слова і слова, що складаються з подібних звуків. Ось приблизний перелік таких слів: поштар, трамвай, градусник, розкладушка, мотоцикл, трактор, снігуронька, крокодил.
Обстеження фонематичного сприйняття. Після перевірки стану вимови звуків необхідно з’ясувати, як дитина сприймає їх на слух, як розрізняє. Особливо це має відношення до звуків, подібних за артикуляцією або близьких за звучанням. Слід перевіряти розрізнення всіх корелюючих фонем із груп свистячих та шиплячих (са – ша, за – жа, са – за і т.д.), дзвінких і глухих (да – та, па – ба і т.д.), сонорних (ра – ла, ри – ли і т.д.), м’яких і твердих (са – ся, ла – ля і т.д.). З цією метою логопед пропонує дитині повторювати за ним різноманітні опозиційні склади, наприклад: са – ша, ша – са, ач – ащ, са – ца, ра – ла, ша – жа і т.д.
Якщо дитина неправильно вимовляє деякі звуки, розрізнення їх перевіряється наступним чином: їй пропонують, почувши заданий склад, виконати якусь дію. Наприклад: якщо серед складів са, ца, ча називають склад ша, дитина піднімає руку. Можна також запропонувати їй написати або скласти з розрізної азбуки названі логопедом склади.
Далі слід перевірити, чи розрізняє дитина слова, близькі за звучанням, але різні за змістом, наприклад: жук – сук, мишка – миска, коза – коса, рак – мак. Цю перевірку проводять у різний спосіб: можна запропонувати дитині вибрати потрібну картинку або розказати про значення слів («Що таке мишка і що такемиска?) та ін.
Можна також запропонувати дитині повторювати за логопедом подібні слова, наприклад: лак – так – мак – бак; мити – шити – лити – бити; мило – шило – рило; рік – сік – бік – вік; майка – гайка – чайка – байка тощо. Цей прийом дозволяє з’ясувати не тільки рівень фонематичного сприйняття, але і ступінь розвитку уваги, слухової пам’яті.
В результаті такого всебічного логопедичного обстеження вдається отримати всі необхідні дані, що дозволяють зробити висновок щодо причини, характеру і тяжкості дислалії, а також намітити шляхи корекції дефекту.
Література :
Волкова Л.С. Логопелия.- М.: Просвещение, 1980.
Филичева Т.Б. и др. Основы логопедии: Учеб.пособие для студентов пед.ин-тов по спец.»Педагогика и психология (дошк.)» / Т.Б. Филичева, Н.А. Чевелева, Г.В. Чиркина.- М.: Просвещение, 1989.-223 с.
Блінова Г.Й. Альбом для обстеження мовлення у дитини: Навчально – методичний посібник: В 2 ч.-К.: Благовіст, 2001.-215 с.: іл.
Малярчук А.Я. Обстеження мовлення дітей: Дидактичний матеріал.- К.: Літера ЛТД, 2002.- 104 с.:іл.
|
